Психологія для батьків

ТРЕНІНГ ДЛЯ БАТЬКІВ. ВПРАВИ.

“Сходинки” – дослідження дитячо-батьківських стосунків, усвідомлення ролі батьків у становленні особистості дитини.

“Валіза емоцій” – вправа для виявлення заборонених, неприйнятних емоцій та їх замінників.

“Обов’язки” – вправа на дослідження дитячо-батьківських стосунків. Вона допоможе подивиться під іншим кутом на обов’язки матері і дитини по відношенню один до одного.

Вправа для релаксації “Очищення від проблем” 

Діагностично-терапевтична вправа дозволить за короткий час поглянути на сімейну ситуацію.

“Чотири зони Гіппенрейтер” – вправа, яка допомагає віднайти золоту середину між “можна” та “не можна” для дитини.

Вчимося бачити позитивні наміри дитини

  

Вправа “Зона відповідальності” допоможе батькам потурбуватись про себе 

“Якісна похвала” – ця вправа навчить батьків правильно хвалити своїх дітей

 “Ярлики” – вправа, яка допоможе відчути батькам, як складно живеться дітям, якщо на них вішають ярлик

 Вправа “Не кричіть на дитину!”

«Ну як, тобі подобається нова дружина?». Коли в сім’ї народжується ще одна маленька дитина, як зрозуміти батькам почуття старшої?

  

Посилене бомбардування. Дана вправа дозволяє працювати з самооцінкою. Вона може допомогти переглянути відносини із значимими людьми та усвідомити багато чого нового.

Вправа “Спільний малюнок”

  

Вправа «Конвертор фраз»

  

Вправа “Маски, які ми носимо дозволить поглянути на своє ставлення до дітей.

 «Недитячі заборони» Вправа спонукатиме переглянути систему батьківських заборон. 

      Таблиця спільної діяльності. Дана вправа допоможе наглядно показати батькам який тип взаємодії існує між мамою чи татом і дитиною.

Дитина-маніпулятор

Наша маленька донька крутить із нас мотуззя. Їй лише чотири роки, але вона завжди добивається того, що їй хочеться. Лягти спати не о дев'ятій, а об одинадцятій, не обідати, не піти в дитсадок. Дома­гається вона свого, зазвичай, галасливою істерикою. І всі домашні вже бояться такої поведінки, тому при найменшому натиску роблять те, що вона захоче. Порадьте, що робити, адже донька підростає, і я хви­лююся, як ми будемо далі діяти.

Істериками наші діти намагаються маніпулювати нами, дорослими. Дитячий крик і сльози діють на нас як дуже сильний подразник: це як сигнал про те, що треба зробити все, щоб дитина замовкла. Знайома вам ситуація в магазині іграшок, коли дитина тупає ногами і вимагає іграш­ку, а мама вже на все готова, лише б малюк замовк? Тільки-по дитина бачить, що на сльози їде така реакція батьків, вона відразу розуміє, де її зброя, і починає використовувати її дедалі частіше.

Що ж робити? Добре було б розв'язати цю проблему у момент виник­нення. Дитина почала кричати й вимагати? Не звертайте уваги на таку поведінку, просто відверніться і зробіть вигляд, що нічого не помічаєте. Якийсь час малюк ще спробує продовжити концерт, та коли публіки не­має, то й виступати не цікаво, рано чи пізно концерт завершиться.

А що робити, якщо все запущене? Якщо дитина вже чітко розуміє, що вся сім'я готова зробити все заради спокою і тиші? У цьому випад­ку усе значно складніше, проте ситуацію виправити можна. Домовтеся зі своїми домашніми, що з цієї хвилини жодна вимога, що прозвучить у формі крику чи істерики, виконуватися не буде. 1 якщо ви всі жорстко будете дотримуватися цього правила, то дуже швидко ваша сімейна хво­роба мине. Нехай вас підтримує думка про те, якщо ви не зробите цей важливий крок сьогодні, то у підлітковому віці у вас зовсім не буде спо­собів впливу на дитину.

Які книги про виховання читати батькам?

Раніше усі батьки читали Бенджаміна Спока, це дула настільна книга. А що тепер читати із сучасних авторів, які нові книги з'явилися, і го­ловне, які вони декларують підходи до виховання.

Книг про виховання, справді, з'явилося дуже багато, і за анотацією найчастіше доволі складно уявити, наскільки відповідатиме вам зміст того чи іншого бестселера. Перелік, котрий я можу вам запропонувати, не бу­де великим, хоча гарних книг про виховання, безперечно, значно більше. Це ті книги, котрі, на мою думку; можуть допомогти батькам не розгуби­тися у складній ситуації, примусять замислитися, не дозволять зневіри­тися і відчути себе нікчемними батьками. Написані вони людьми мудри­ми, досвідченими, такими, що люблять дітей і не вважають батьківські проблеми вигаданою нісенітницею. Коментувати кожний підхід — спра­ва тривала у часі і зовсім невдячна. Читайте і самі розмірковуйте.

 1. Комаровский Е. О. «Здоровье ребенка и здравый смысл его                                       родственников».

2. Сесиль Лупан «Поверь в своє дитя».

3. Зда Ле Шан «Когда ваш ребенок сводит вас с ума».

4. Гиппенрейтер Ю. Б. «Общаться с ребенком. Как?».

5. Жан Ледлофф «Как вырастить ребенка счастливым. Принцип преемственности».

6. Верни Сигел «Любовь, волшебство и игры в песочниие».

Коли починати дитині пояснювати, що таке «не можна»?

З якого віку слід привчати дитину до поняття «не можна» ? Коли це вже актуально ? Нам лише сім місяців, але мені здається, що до заборон вже треба привчати. Донька то туди полізе, то сюди. Щоправда, поки що ні­чого не виходить. Я говорю «не можна», а донька продовжує кидати іграшки чи смикати мене за волосся. Як треба робити так, щоб дити­на зрозуміла ? І як уникнути при цьому фізичних покарань ?

 Мені складно сказати, в який саме момент потрібно вводити обме­ження і заборони. Напевне, найдоцільніше після шести місяців. Але саме слово «не можна» мені не подобається, оскільки в моїх дитячих спогадах воно викликало у мене відчуття протесту. Певне, те саме відчувають ба­гато дітей, почувши батьківський покрик.

Я не закликаю зовсім відмовитися від заборон та обмежень. Без нормальних меж дитині дуже складно буде рости і розвиватися. Тому заборони повинні бути обов'язково, але вони повинні бути чіткими і продуманими. їх не повинно бути дуже багато, бо тоді у дитини виник­не відчуття протесту.

Не сподівайтеся на те, що ви зможете зовсім обійтися без заборон, а от поза родиною (у дитсадку, школі) дитині пояснять, чого не можна робити. Уявіть малюка, котрому до цього часу усе вдома дозволяли, і от тепер виявляється, що усе насправді зовсім не так. У дитини буде стрес, емоційний шок. Тому правила і заборони повинні вводитися в сім'ї ро­зумно і поступово.

Саме слово «не можна» для малюка звучить доволі не зрозуміло і не приємно. Знайдіть слова-замінники. Ви забороняєте малюкові торка­тися до гарячого чайника? Скажіть «гаряче», це зупиняє дитину і зву­чить зрозуміло.

Узгодьте свої заборони, щоб вони не суперечили одна одній, і узгодь­те їх у сім'ї. Це необхідно, щоб не було, наприклад, такої ситуації, коли мама дозволяє малюкові дивитися телевізор, а тато категорично заборо­няє. У результаті, через деякий час ви отримаєте некеровану дитину.

Мами діточок до року нарікають, що їхні малюки ще не розуміють заборон. Спробуйте змінити тактику. Говорити не різким, гучним голо­сом, а спокійним і злегка суворим. При цьому намагайтеся зберігати пов­ну серйозність і дивитися дитині в очі. Тоді малюк відчуває, що мама на­лаштована серйозно, вона не жартує і не грається з ним. Він починає до­слухатися до змісту слів, спостерігати за тим, куди показує мама.

Трохи старшому малюкові вже можна пояснювати усе дружньо-довір­чим тоном. Можна спробувати працювати через казку. Тобто віднайти такі казки, в яких розповідається саме про те, що ж буває в житті, якщо порушуєш дуже важливі заборони.

Та найкраще вчити на особистому прикладі. Адже якщо мама чи тато самі дотримуються тих правил, котрі декларують, то дитина, спостеріга­ючи за батьками, буде засвоювати модель їхньої поведінки.