1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є
головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої
присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч
– це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були
– у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І
теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути
наодинці.
2. Бути прикладом: більшість
способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони
дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього.
І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає,
що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби
ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для
дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій
війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає
говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби
розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони
мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому
теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей
«псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може
бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм
віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде
вільною і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо,
наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми
маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати
за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба
зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать
від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати,
читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є
стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи,
займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона
зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише
дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування
може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми
потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так
важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання
телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий
«павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і
добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і
обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса,
сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло -
правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
Немає коментарів:
Дописати коментар